Страхові компанії, які пропонують своїм клієнтам скористатися програмами добровільного медичного страхування, і, позиціонують себе на ринку як, начебто, одні з кращих та надійніших, у разі виникнення страхових випадків – далеко не завжди виконують взяті на себе зобов’язання. Відмовивши клієнту у виплаті страхового відшкодування, нерідко останній змушений шукати правди та справедливості у суді. Так, нещодавно Апеляційний суд Закарпатської області розглянув цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ТДВ «Страхова компанія «Київ-РЕ» на рішення Хустського районного суду. Цим рішенням місцевий суд захистив права позивача й зобов’язав страхову компанію сплатити мешканцю Хустського району (позивачу) понад сорок тисяч страхового відшкодування за перебування позивача в одній з лікарень Ізраїлю у зв’язку з госпіталізацією при загостренні хронічної хвороби.
Суд встановив, що закарпатець, перед тим як виїжджати за межі країни, уклав зі страховою компанією договір добровільного медичного страхування для виїжджаючих за кордон. Програмою страхового полюсу були передбачені істотні умови страхування, страхові ризики, перелік послуг, ліміт відповідальності страховика по кожній з послуг, що надаються застрахованій особі. Словом, поліс відповідав Правилам добровільного страхування медичних витрат. Перебуваючи вже у Ізраїлі, позивач, у зв’язку з різким погіршенням стану здоров’я, а саме - загостренням гіпертонічної хвороби, з якою в Україні він перебував на диспансерному обліку, - звернувся по меддопомогу в одну з місцевих лікарень, де його й госпіталізували: у клініці він пройшов необхідне обстеження та лікування.
З матеріалів справи стало відомо, що за надання невідкладної медичної допомоги тамтешніми лікарями позивач сплатив в касу клініки необхідну суму ізраїльських шекелів, що за курсом НБУ дорівнює більше сорока тисяч гривень на час звернення з позовом до суду. Повернувшись в Україну, чоловік звернувся до страхової компанії із заявою про страховий випадок та проханням сплатити йому страхове відшкодування. Однак, тут клієнт наштовхнувся на часткову відмову у виплаті страхового відшкодування за період перебування його на стаціонарному лікуванні у медзакладі. Своє рішення страхова компанія мотивувала тим, що, мовляв, період лікування є наслідком невиконання застрахованою особою рекомендацій лікарів по прийому ліків.
Місцевий суд, розглянувши справу, визнав подію, що мала місце у Ізраїлі страховим випадком, який охоплюється умовами відповідного страхового полісу, тож своїм рішенням суд стягнув зі страхової компанії на користь позивача кошти, які той сплатив за надання невідкладної меддопомоги за кордоном.
Проте, з рішенням Хустського районного суду відповідач не погодився й оскаржив його у вищій інстанції. У апеляційній скарзі просив суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог: на думку відповідача, чоловік був госпіталізований у зв’язку з ненаданням невідкладної меддопомоги - за даний страховий випадок йому було виплачено відшкодування. Утім, кількаденне лікування, яке, мовляв, не пов’язане зі страховим випадком, - не підлягає відшкодуванню.
Апеляційний суд Закарпатської області вивчивши та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України з даного питання дійшов висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь позивача зі страхової компанії кошти, сплачені ним за надання невідкладної медичної допомоги за кордоном. Крім того, місцевий суд правильно застосував до правовідносин, що виникли, відповідні положення законодавства, якими вони регулюються, зокрема: ЦК України, ЗУ « Про екстрену медичну допомогу» та «Про захист прав споживачів». (Системний аналіз законів свідчив про те, що до правовідносин сторін у справі також підлягали застосуванню і положення договору страхування,оскільки предметом цього страхового полісу були майнові права позивача, пов’язані з особистим страхуванням (здоров’я страхувальника), страховий випадок, передбачений договором, мав місце, страхувальник виконав усі обов’язки, передбачені договором та законом щодо надання страховикові інформації по страховому випадку, своєчасно звернувся до страховика повідомивши про цей випадок, то відмова відповідача від здійснення страхової виплати судом першої інстанції вірно визнана неправомірною). Суд встановив, що стаціонарне лікування позивача є страховим випадком, витрати за який підлягають страховому відшкодуванню.
Відхиливши апеляційну скаргу відповідача, суд захистив права потерпілого, котрий, на етапі укладання договору зі страховиками сподівався на добросовісне виконання останніми своїх зобов’язань. Зрештою, звернення чоловіка до суду з позовом про захист порушеного права – поставило остаточну крапку в справі.
Прес-служба апеляційного суду Закарпатської області